13.Настройка ОС і мережеві інтерфейси. При настройці ОС Windows NT систему можна зконфігурувати для роботи з мережами ТСР/ІР, як при установці ОС, так і потім в міру необхідності, але відкладена конфігурація приводить до пере завантаження системи. Мережа настроюється з меню Network в меню Control Panel. Там також визначається тип інтерфейса і копіюється із дистрибутива драйвер для даного інтерфейса. Потім для інтерфейса визначається сімейство протоколів, де серед протоколів Microsoft можна знайти ТСР/ІР. Далі інтерфейсу призначається ІР адреса, визначається шлюз, сервер доменних імен та інш. Всі модулі програмного забезпечення, необхідні для підтримки протоколів ТСР/ІР, повинні бути вказані у файлах config.sys i autoexec.bat. при роботі через мережевий адаптер всі інтерфейси встановлюються тільки в config.sys, а в autoexec.bat тільки відправляється змінна PATH. Таким чином після зборки нового ядра Windows NT в системі з’являються мережеві інтерфейси, стек протоколів ТСР/ІР і можливість сумісної настройки інтерфейсів і стека протоколів. Настройка мережевих інтерфейсів. Це визначення параметрів обміну даними через мережевий інтерфейс і присвоєння йому ІР адрес. Настройка Ethernet інтерфейса. В цьому випадку ніяких параметрів настроювати не треба, тільки призначити ІР адресу командою ifconfig. /usr/paul>ifconfig ed0 inet 144 206 130 138 net mark 255.255.224.0. В цьому випадку інтерфейсу ed0 призначається адреса 144.206.130.138, при чому на мережі встановлюється маска 255.255.224.0. В загальному випадку команда ifconfig має формат: ifconfig_interface address_family[address[dest_address]][parameters] address_family – ім’я мережевого інтерфейса тип адреси – family, в нашому випадку це inet, тобто адреса Internet. Це значення задається по замовчуванню. Address – ІР адреса джерела. Звичайно в цьому полі вказують ІР адресу яку призначено мереженому інтерфейсу. Якщо це інтерфейс Ethernet, то цієї адреси достатньо для його настройки. dest_address – ІР адреса отримувача. Вказується для інтерфейсів типу Point-to-point SLIP (sl0) i PPP (ppp0) . В таких з’єднаннях до кінців лінії зв’язку підключені тільки 2 інтерфейси і треба задати адреси обох. В попередньому полі адрес задають адресу свого інтерфейсу, а в цьому полі задають адресу інтерфейсу, встановленого на іншому кінці лінії. В якості параметрів можна вказати маску мережі. Цей параметр обов’язковий. Існують і інші параметри, але їх використовують не часто і їх значення присвоюють по замовчуванню. І це є обмеження локальної мережі без виходу за межі шлюзу. Команда ifconfig може бути використана для отримання інформації про інтерфейс. Для цього в ній треба вказати тільки ім’я. Настройка SLIP З послідовним портом працюють через псевдо – пристрій sl 0 який і є інтерфейсом послідовного порта. Для зчеплення sl 0 з пристроєм використовується команда slattach. /usr/paul/slattach/dev/cuaa0 144.206.160.100 144.206.160.101 Формат цієї команди міняється для кожної системи. Інформацію спочатку видає команда slattach яка приєднує інтерфейс до порта, а потім на нього видається команда ifconfig для інтерфейса sl. Звичайно доступ до протоколу SLIP організовують для віддалених користувачів, які через даний шлюз хочуть працювати з Internet, але на одному порту можуть обслуговуватись як термінальні користувачі, так і користувачі Internet. Тоді краще використовувати команду sliplogin, суть якої в тому, що користувач , який додзвонився і працює в режимі віддаленого термінала має можливість самостійно запустити з цього режиму приєднання sl інтерфейса і його настройку на ІР адреси і параметри сесії. Робиться це так: робимо дозвон до віддаленої машини вводимо ідентифікатор і пароль після входу в режим командного рядка запускається команда sliplogin після цього треба перейти в режим роботи за інтерфейсом SLIP. З цього режиму самостійно не виходять – або обривається зв’язок, або відбувається інша надзвичайна подія, тому систему настроюють таким чином , щоб вона сама завершила ...